Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Келих на краю - ВІРШ

Вона ступала, ніби між світів — немов лише он-он зійшла з Едему. Її несли обійми вечорів, де ледь гірчать забуті хризантеми. Минаючи мовчазні ліхтарі, зайшла до невеличкої кав’ярні. А там не стеля — зорі угорі, неначе надруковані в друкарні. І налила́ у келих не вино — а спогад, що пекучий, як зізнання. Де кожен спрагло випитий ковток пробуджував у серці сподівання. Мов марево, флюїди і вогні пила з горнятка обрії кавові, бо може істина й не у вині, а в каві, де є прихисток любові. Враз озирнулась, а позаду він. Немов предтеча: під пахвою книги. Аж трепетно затріскотів камін: у тінях Раю криється інтрига. І світ хитнувсь, як келих на краю́. Він щось писав їй пальцями по спині Таке палке, що пройняло усю, неначе жар солодкої провини. Бариста — що немов зійшов з ікон, подав тістечко з присмаком жасмину. А поруч хтось сказав: «Це тільки сон» — і двері вже зникали в павутину. © Ольга Береза