Барвисте листя покидає віти,
Зашелестить на стежці листопад.
Цвітуть невтомно запізнілі квіти,
І дощ навшпиньки йде в притихлий сад.
В траві зеленій сховані горіхи,
Медова грушка сяє на гіллі.
Горобчики ховаються під стріхи,
І ранній вечір ходить по ріллі.
А поле вкрилось килимом зеленим,
Пішла у ріст густа озимина.
Відпочива земля благословенна,
І слухає, як спить у ній весна.
Чудово 
Прекрасний вірш! Оптимістично. 