Ми спіймані за наш патріотизм
І за любов історії та роду,
А ще - гадаєм, б'ємось за свободу.
Та ні, вмираєм - в цім ідіотизм.
А ми не ідіоти, брате, вір,
Хоча вмираєм так, як п'ємо воду.
І вихід є, та ми не знаєм ходу -
На звіра знову вийшов дикий звір.
Ми ляжем до останку, майже всі,
Відплакавши за кожного солдата,
Лиш генерали розминуться з катом.
Вони не винні - їм скажи: - Кусі !
І кинуться виконувать наказ,
Хоча вбивати не хотіли зроду,
В дитинстві, певно, мріяли про моду...
Та грубі гроші вилікують сказ.
По тихому зникає мій народ.
Повільно так - як сонячна погода.
І вірим ще - воюєм за свободу,
Хоч і не смієм відкривати рот.
28.09.2025
