А кава... Знаєш, це - як особисте...
Як теплий вітер, як Святий Грааль...
Коли сідаєш у розлоге крісло,
І накидаєш на весь світ вуаль,
І губишся у світі ароматів,
Не пам'ятаючи ні слів, ні дати,
І ринеш у мережу відчуттів...
А кава - це не є лише напоєм...
Змагаються смаки в своїм двобої
І полонять духм'яністю, чарують,
Малюнки парою та пінкою цілують,
Ніжніше найкоханішої кралі...
А ти - крізь світ, що загубився у вуалі,
У її чари подумки влетів...
І ці хвилини - лише насолода,
Лиш відчуття та естетична згода,
Гармонія всередині та ззовні...
А зараз ти - у неї у полоні...
Бо ж кава... Знаєш, це - як особисте...
/Фото запозичене із мережі Інтернет,
автор невідомий/
