У всіх пташок, яких я зором не бачив,
на крилах є воля моя,
минаю я дні ,що мені Бог назначив,
небачені бачу моря...
Шумлять і хвилюються сосни кремезні,
у дивній уяві моїй,
там люди живуть всі із совістю чесні,
в країні не втрачених мрій...
Там рідних знаходять серця одинокі,
вітрильник мандрує кудись,
і я не сумую, радію я ,доки,
уяви не стане колись...
Пройти поміж воєн, людей обійняти,
в уяві шепнути:"Мирись..."
Бо всім нам прийдеться колись помирати ,
і душі захочуть у вись...
Якби заболіло, хто б'є не повинних,
і у винних щеміли серця,
в уявах моїх, чудних і невтримних,
була б доброю казочка ця....
