…відлуння зим
…і стоголосся площ
…і соти, повні сонячного меду
Ще марсіанський благодатний дощ.
Я не чекала
стільки всього, Небо...
-Чому мені?! –
у хмари прокричу
(лиш сосни стрепенуться, німі свідки)
І той, хто не пізнав цього дощу,
не зрозуміє,
звідки дощ цей… Звідки?!
Мені, чомусь
сформованій з ребра
(не з сонячного променю? не з глини?!),
коли грибна закінчиться пора,
залиш хоча б
однісіньку пір’їну
...шедеврально, поетко!) 
Зичу мирних днів! 
