Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Артистка - ВІРШ

Концерт. На знамениту артистку, Що йшла зі сцени в славі і квітках, Дивилася боязко дівчина-хористка З безмовним захопленням в очах. Актриса їй здавалася неземною З її ходою, голосом, обличчям. Не людиною — вищим божеством, На землю до людей посланим долею. Йшло «божество» вздовж вузьких коридорів, Між тихих костюмерів і гримерів, шлейф овацій гучний, як прибій, Невидимо тягнув за собою. І дівчина зітхнула: - Справді, Яке щастя так сяяти й співати! Прожити ось так хоча б два тижні, І, здається, не шкода і померти! А «божество» в той весняний пізній вечір У великій квартирі з бронзою і килимами Сиділо біля трюмо, сутулячи плечі І дивлячись вдалину втомленими очима. Відшпиливши, косу в ящик поклала, Зняла рум'янець ватою не поспішаючи, Помаду стерла, сережки відчепила І сумно посміхнулася: - Гарна... Куди поділися іскорки в погляді? Поблідлий рот і ниточки сивини... І це все, як рядки у вироку, Підкреслено борозенками зморшок... Так, їй дано захоплення, крики «біс», Квіти, статті «Улюблена артистка!», Але згадалася раптом дівчина-хористка, Що зустрілася їй у сутінках куліс. Вся тоненька, струнка така, Дві ямки на палаючих щоках, Два полум'я в захоплених очах І, як весняний вітер, молода... Наївна, о, як вона дивилася! Заздрячи... Чи це вже секрет?! У свої сімнадцять чи двадцять років Не знаючи навіть, чим сама володіла. Адже їй дано по сходах зараз Втекти стрілою в сарафані яскравому, Побачити світло таких же юних очей І разом мчати по доріжках парку... Адже їй дано відкрити мільйон чудес, У басейн метнутися бронзовою ракетою, Дано червоніти від першого букета, Читати вірші з коханим до світанку, Сміючись, бігти під зливою через ліс... Вона до вікна втомлено підійшла, Прислухалася до дзюрчання крапель. За те, щоб так прожити хоч два тижні, Вона б це все, не здригнувшись, без вагань віддала б! * переклад "Артистка" Эдуарда Асадова