Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Привід для «кохаю» - ВІРШ

Не все — про сенс. Не все — про висоту. Є ще гірке, що вже не стає медом. Є ще життя, що любить глибину, і не питає, чи нам того треба. «Ця осінь — тільки привід для журби», сказало листя, падаючи в руки. Забувши про її палкі плоди, і соки найсолодших її трунків. А осінь відказала без жалю із бурштином в горнятку замість чаю: «Журба — це тільки привід для вогню. Сміливим осінь — привід для «кохаю». Вона вдягла на вечір аромат з кори берези й стиглого варення. І хутко заховала циферблат, та календар, де мріло рівнодення. А він прийшов, як вечір без дощу — вологий, теплий, з запахом кориці. Від світла в пальцях запалив свічу. І проказав: «Чомусь мені не спиться». Він не питав, чи можна увійти. Він просто був, як тінь, що завжди поруч. Його долоні — наче віщі сни, що сняться нам в жовто-гарячу пору. «Не все — про сенс. Не все — про висоту», — він прошептав, цілуючи долоні. «Є ще любов, що має глибину, і щирих сліз кришталики солоні». ©Ольга Береза