Гаптує ніч з туманів пелюстки
Майбутніх днів, неначе диво квітів.
І ділиться із нами залюбки.
Її уста у посмішці відкриті,
Вона дарує ранішнії сни
І стукіт крапель в гучні барабани ‐-
Скляні, прозорі, легкі і дзвінкі,
Лікує так душевні наші рани.
А потім ранок, кава, круасан,
Та ледь помітна споминів гірчинка.
Роблю ковток, примхлива, як гурман,
І тане в грудях сумнівів крижинка.
Живильний аромат мене зігрів,
Та вересневий день вітає радо...
І я знайду для ночі пару слів,
І поділюсь із нею шоколадом ‐-
Гірким і чорним, з нотками чудес.
В нім присмак може чарів, може дива.
І підморгне зірками ніч з небес,
Як завжди лагідна та трошки вередлива...
25.09.25.
