Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Таратайко: Барви рідної осені - ВІРШ

Щемливий серпень, тепла днина — ще літо геть не відпливло, та червоніє гороби́на і ніч відрощує крило. Гортає вітер листя кленів — вони зелені вже не скрізь. Чийсь дим торкається легенів і тужить музика — до сліз. Лежить на лавці груба книжка — в ній пізня осінь, прах епох... Дві тіні в парку ходять нишком. Чи стрінуть осінь тиху вдвох? Я шля́хом сам недавно йшо́в тим у власну осінь — мов турист. Там зверху й знизу синє з жовтим: і небо, і кленовий лист. Пречистий образ України, яку мов матінку люблю, із фарб осінньої хустини тепер складаю і ліплю. Серпень 2025 ---