Міняє час і смак, і колір,
Стає коротшим і життя.
Ти віддаляєшся поволі,
Тихіше вже серцебиття.
Але душа іще бажає,
Тебе побачити хоч раз.
І пам"ять інколи згадає,
Уривки вже забутих фраз.
І стане затишно і тепло,
Минуле десь замиготить.
Коли надворі раптом смеркне,
На крилах радості летить.
І впасти хочеться в обійми,
Почути голос знову твій.
І в тиші цій німій знов зміни:
Повірю в те, що ти лиш мій..
Альманах "Заграва", 2020 рік
Чудова, душевна поезія! Життя проживши..пройдені шляхи,як добре, що є ТИ, про якого можна вкотре згадати, відчути знову часточку тепла.
Дякую, Надійко!
Чудова, душевна поезія! 
Життя проживши..пройдені шляхи,як добре, що є ТИ, про якого можна вкотре згадати, відчути знову часточку тепла.
Гарно! 
