Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Таратайко: З вірою на шиї - ВІРШ

«Вже цей світ божевільний — не мій, а моє вже тут тільки терпіння.» (Ліна Костенко) Так хутко літо промайнуло, неначе молодість моя. Нещира казка про минуле відгупотіла за моря. З екранів скаляться нероби — тепер такий робочий час — не в шані стали хлібороби, та й правда знову не про нас. Забитий двір ганчір'ям праним, помиї п'є труба зливна — можливо, все іде за планом, та тільки ну́дить від лайна. В повітрі — страху чорні згустки, на серці — стомленість нічна, душею зранку править пустка, несамовита як війна. Господь мовчить багатозначно, не давши поштовху керму... Я б далі вірив, необачний, та тільки вірити — кому́? ---