Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Купрій - Кримчук: *** - ВІРШ

Жахливо, у двадцять першому столітті знати, що тебе можуть вбити крилаті ракети. Так просто... В епоху технологій, безпілотників і штучного інтелекту. Що «Шахеди» цілять у ліжка, в кухні, в автобуси... Що люди — просто мішені. Що життя, Богом дароване, забирають якісь навіжені. Що життя, яке й так занадто коротке, обривається під завалами. Смерть — під школами, лікарнями, будинками... Боляче дихати. З кожним подихом — втрати та рани. Сирени вночі. Кожен звук може бути останнім. Ми ніяк не чекали цієї війни. Ми мріяли про звичайне. Кожен ранок — то справжній дарунок. І зовсім не хочеться кави... Поспішаємо впевнитися, що всі — живі. Радіємо, коли ближні з нами. Очі дивляться у порожнечу, і кожна мить стає молитвою. Дивно, у двадцять першому сторіччі лиш за те, що живеш на Вкраїнській землі — Бути вбитими. Жахливо, що діла нікому немає, що гинуть невинні. Скільки ж смертей ще повинна прийняти земля Щоб зникли війни? © Тетяна Купрій, 2025.