Вже заварила осінь чорний чай,
Поставила букет з яскравих квітів.
Запрошує мене :
‐- Іди, сідай...
Останні дні ще сонечком зігріті.
Я ще не відпущу у світ дощі,
Ще почекаю, мабуть до суботи.
Десь в землю ще ховаються хрущі,
І у птахів чимало ще роботи.
Ще білки не сховали у дупло
Грибів, горіхів, ягід горобини...
Та ще є час - дарую їм тепло,
Бо ще не час вітати хуртовини.
Отож сідай, смакуй гарячий чай
І насолоджуйся прозорими медами.
На повні груди аромат вдихай,
Торкаючись горнятка ледь губами.
Вже скоро згасне ватра золота.
І падолист змете з дерев одежу.
Зимова запанує пустота,
Прикрита білим килимом з мережив.
