Я найцінніший скарб тримаю.
Його ім’я – Життя,
Яке на цьому світі маю.
Думки та почуття –
Його основа, корінь, база,
Фундамент головний.
Це зовсім не порожня фраза,
Тому що я живий
Лиш завдяки тому, що маю
Я саме їх. В собі
Їх повсякчасно я тримаю.
Відомо це тобі,
Бо ти їх також маєш, звісно,
Так, як і кожен з нас.
Їх безліч, але їм не тісно,
Хоча і повсякчас
Вони у нас. Немовби зорі,
Одні з них гаснуть вмить,
Однак зринають, ніби в морі,
З них інші в певну мить,
Заміщуючи їх неначе.
Здається, що без меж,
Постійно в нас усіх, одначе
Життю кінець є теж.
Приходить він, коли минає
На світі цім життя
У нас. Це також кожен знає.
Думки та почуття,
Як ясні зорі ті, згасають,
Але уже навік.
Інакші більш не виникають,
Коли життєвий вік
Кінець зустрів. Було відвіку,
Є й буде так завжди.
Цього змінити чоловіку
Не вийде, і не жди.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2021
