Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Зодягаюсь в ніч - ВІРШ

Такі слова, немов нові вітрила… А може, й правда, що — то шпарка в рай? Я ними потай душу освятила. Та шепче мені осінь злототіла: «Де пристрасть — тиху гавань не шукай». Ви сонцем міряли мої дороги і не пускали зливи у мій світ. Ви берегли від змови і тривоги так солодко, так щемно до знемоги. Я ж Вам — мов непомітний тихий щит. Так бракне часом дотику й повітря. Ви ткали крила із ночей та снів, я в них впліталася, як нитка світла. І потай ніжно квітла, квітла, квітла… Як рій із тисячі незримих слів. То, мабуть, примха й незбагненний трунок: для вас я вкотре зодягаюсь в ніч. З-під сукні — два відбитки стиглих бруньок… І спрага вуст — вкрай небезпечна річ. Неначе пригубила поцілунок. ©Ольга Береза