.
Втомилася: робота- дім, робота- дім...
А вдома діти, їм увага треба,
і потрібна мама ,відразу, рідним всім,
вона дні свої рахує не для себе...
Переживання список в думках складають,
в дітей ж бо як:то є сміх,то- гіркий плач,
вони, малі, розраду іще шукають,
й принесуть до мами розпач від невдач...
Як виростуть, постане в хаті тиша,
у світ у справах птаством полетять,
дитячий сміх у пам'яті залишать,
дорослість буде їх життя навчать...
І ти заплачеш втомою від тиші,
наче,крізь пальці прослизне твій час,
прожиті дні , твоїй душі цінніші,
вернути б їх, хоча б одненький раз...
Прийти додому втомленій з роботи,
почути любе радісне: "Привіт!
Мамонько моя, чи ж ти не проти,
пограти з нами у дитячий світ?..."
