Чому не пишуться вірші? коли мені
Так добре, і спокійно?
Коли думками вільна,
Коли немає болю, сліз
Життя не йде усе навскіс.
Чому не пишуться вони,
Коли нема в мені журби?
Коли щаслива, і жива,
Може не повна докінця...
Душа...
Що ніби є, і їй є добре.
Коли емоції невтомні
на рівні спокою.
Нема качель.
Немає стресу,
Страху, болю.
Немає щастя через край.
І все їде, іде по новій,
Стежці, чи дорозі.
Та край ще видно
Того що було,
І присмак в роті,
Тої "насолоди",
Ще памятаю,
Згадую, лапаю...
Щоб не забути,
В памяті лишаю.
Ті миті страху, сліз,
Безпомочі. Мовчу.
Бо я змогла, і знаю
Зможу знову.
11.09.25
