Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Сокол: Пам’ять Роду - ВІРШ

Роки текли й посрібрили мої виски, А життя - повсякденна рутина. Прожив я роки та в серці завжди Зберігаю зерна і мову Родину. Завітав я додому, до рідного дому, Повернувся до рідної хати. Стою біля дому і стало гірко самому, На порозі мене нікому стрічати. Гнітить тишина і сум, і журба Не чутно ні татка, ні мами. Стою під дверима, ніби я сирота, Розчулився і вмився сльозами, Промайнули в очах, ніби швидкісний птах Дитинство і мамина щира усмішка І різно квіт на лугах, і солов’ї у садах, І з криштальною водою криничка. Дозріла малина, біля вікон калина, Чатують і у вікно заглядають, А в садку чорнобривці, настурції й жоржина До додому Родину чекають. Вересень 2025 р.