| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
Закохалась
|
Закохалась влітку у блакитну квітку,
Відшукала стежку – мережеву нитку.
Сонце на долоні промінцями долі
Провіщало щастя сяйвом веселковим.
Нагадало мрію – лагідну надію.
У своїх зітханнях я до тебе лину!
Відчуваю милість, найщирішу дивність.
Серце у спокої – забуває пильність.
Поряд із тобою покохала волю,
Залишила зраду – випадкову долю.
І відчула радість, невимовну жвавість.
У хвилини смутку – найдивнішу святість.
ID: 1047478
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 10.09.2025 15:24:55
© дата внесення змiн: 10.09.2025 15:24:55
автор: Таша Прокова
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
КОМЕНТАРІ
Щиро дякую! 
Чудово! 
 Дякую!
|
| |