Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Не збагну. - ВІРШ

Посміхаюсь до тебе загравою. Мов сонце в обіймах. До краю раю Ці маски, Ці загадкові погляди. Розгадати їх — наче крила скласти. Посміхаюсь. Причастя з келихом тіла Палають вогні тіл, мов сяйво, Мов мрія жива. Світло крізь темряву гріє, покриває росами оргазму. І ти І я — наче жар вогню. Ти мовчиш Але чую всі відголоски, Кожен твій стон, Він, Мов вітер торкається скроні, Розсипаєш слова, Як зорі нічні. Та в них таємниця, Як жемчуг в хвилях глибин. Причастя з келихом тіла. Палають мов сяйво, Мов мрія жива, Наші тіла, Застигла посмішка, Десь там, в піднебесній душа. Світло крізь темряву гріє. І ти І я — наче дві іскри вогню. _Куди нас веде ця невидима сила? -Мов тягне до зір, Де душа вже без тіла І ми палаємо разом, Мов полум’я, стиха Згораємо в світлі, Що в серці ляга. Причастя з келихом тіла. Палають мов сяйво, Мов мрія жива. Світло крізь темряву гріє. І ти І я — наче тіні вогню. Куди нас веде ця невидима сила. Мов тягне до зір, Де душа вже без тіла. І ми палаємо разом. Мов полум’я стиха Згораємо в світлі, Що в серці ляга. Причастя з келихом тіла Палають, мов сяйво, Мов мрія жива. Світло крізь темряву гріє І ти І я — наче тіні вогню.