Я чекав чогось, не знаючи чого. Щосуботи
чекав вечора. Одні давали милостиню, інші
йшли мимо, не помічаючи мене.
Я тримав у руці квітку; не пам'ятаю яку.
Юнак ішов мимо і не дивлячись, торкнувся
до неї своєю тінню. Я простягнув руку.
Падаючи, квітка стала горою, за яку заходило
сонце; не пам'ятаю, чи було воно чорним.
Моя рука порожня. На долоні проступила крапля крові.
Luis Cernuda Esperaba solo
Esperaba algo, no sabía qué. Esperaba al anochecer,
los sábados. Unos me daban limosna, otros me
miraban, otros pasaban de largo sin verme.
Tenía en la mano una flor; no recuerdo qué flor era.
Pasó un adolescente que, sin mirar, la rozó con su
sombra. Yo tenía la mano tendida.
Al caer, la flor se convirtió en un monte. Detrás se
ponía un sol; no recuerdo si era negro.
Mi mano quedó vacía. En su palma apareció una gota de sangre.
