Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Це осінь, мій пане, це осінь… - ВІРШ

Таке вечорове зізнання… Такі понадра́нкові сни… В повітрі застигло прощання, То літо. То зовсім не Ви… Воно утікає крізь пальці, Сідлає пташині ключі. І осінь у жовтій сукенці Торує стежки уночі. Із нею приходить відвертість, Така незбагненно нага: То сумнів, то крихітна певність, То раптом бездонна нудьга. А вірші… Вони вже і справді Не надто тривожать світи, Мовчазні, мов втомлена правда, Якій не дали розцвісти. І десь поміж рими й дилеми Блукатиме наше «аби», Й не зна, чи то Бог, а чи Демон Шептатиме серцю: «Люби!» Мені не збагнути ще й досі, Чому пролітають роки, А нам усе ж так суголосо, І муки медові, й думки. Світанок. Стерня. І я — боса… Ще сяйво старих ліхтарів… Це осінь, мій пане, це осінь… Мовчім… Не зрікаймося слів. Це осінь, мій пане, господня, Попечена, сильна й слабка, Що дмухає і на холодне, Як мати на біль малюка. ©Ольга Береза