Розчарування – очі відкриває,
Та серце – зачиняє на замок,
Яке - словам пустим не довіряє,
А доля – знову в тім, переконає,
Життєвих травм, засвоївши, - урок.
Життю – у різні прикрості штовхати,
Не врятувавши душу від зневір,
Людині – на ногах себе тримати,
І долею своєю – кермувати,
У відчай, не потрапивши, надмір.
Зневіра – «міст» між тим, що – Є, й – чекаєш,
У подорожі до самопізнань,
То – з чим, та – як його «перетинаєш»,-
У особистій мудрості – зростаєш,
В дорозі до омріяних бажань.
Довіру всю, що довго будували,
Розчарування – знищить в одну мить,
Де – наміри завищені тримали,
В ілюзіях пустих – перебували,
Там – здійсненню їх, часто – не щастить.
Людей немає досконалих в світі, -
Трапляється – розчаруватись дуже, -
Важкі події – будуть пережиті,
Та всі, із ними, - неприємні миті, -
Підуть в минуле, зайве і – байдуже.
