Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександріса: Між слів розбитих і мовчанням - ВІРШ

Між слів розбитих і мовчанням, Де ніч солодка, наче гріх – Твоє ім’я – моє прощання, Що знов лунає крізь мій сміх. Я з вітром тишею торкаюсь Своїх колишніх ніжних снів, Ще в спогадах тебе тримаюсь, Мов не було болючих слів. У кожній зірці – твої очі, У кожнім подиху – твій слід. А серце, як чуже пророцтво Це тиха прірва без воріт. Крізь час і простір – без опори, Я йду по пам’яті сліпій. Ти – мій політ, ти – моє море, Мій світ у золоті орбіт. І знов молюся не за щастя, І не за спокій й каяття, Лиш за одне: з тобою любий Відчути справжнього життя.