По тонких зап’ястях моїх стомлених рук
Стікає прозорий, мов подих, солодкий аромат.
Сьогодні я — тінь,мій образ — суцільний «нюд»,
У келиху гра недопитий мускат.
Вікно відчинене — вітер торкає тюль,
Намисто й перлини розсипані долі.
Вечір липневий сіріє,гусне,мов ртуть,
І берег розмитий тоне у солі.
Торкнуся губ гранатовим — легкий акцент,
Червоний, як подих, як мить буття.
В очах — тінь зеленого, штрих, мій відтінок, момент.
І фоном Шопен — наш вальс, як уривок з життя.
