І спалахне віршем мій відкритий нерв,
тривогою і болісним звучанням,
натхненням спраглий ненаситний черв:
може ,поезія була остання ...
Народяться пульсуючі рядки,
всіх думок моїх нестримні хвилі,
мовчання, що потрапило в сітки,
і тепер кричить віршем щосили...
В житті одному був у світі я,
для Всесвіту піщинка непримітна,
маленький поет, звичайне мав ім'я,
душа чужа комусь,для когось- рідна...
І був зі мною день , була і ніч,
пробіг життя у вірші вплететься,
в ньому нерв- кинутий у вічність клич,
полине хвилею і проминеться...
