Ніч минула. Ніч пішла
Десь за небокрай.
Днина світлая прийшла
У мій рідний край.
Ясне сонечко зійшло.
Промені його
Ніжне шлють своє тепло.
Протягом всього
Дня його я відчувать
Буду і радіть
Сонцю, в ньому потопать.
Ніде правди діть.
Адже світлі почуття
Сонце виклика
Протягом всього життя.
Начебто ріка,
Ллються у мені вони
В ту прекрасну мить,
Як до мене з вишини
Сонечко блищить.
Ні, радіти не спинюсь
Я йому повік.
Низько перед ним клонюсь.
Сонце, я весь вік
Дякуватиму тобі,
Що сіяєш ти
І так ніжно, далебі,
Грієш. З висоти
Теплі промені твої
Я немов ловлю
І усі жалі свої
У душі топлю
Ними я без співчуття.
Замість них у ній
Квітнуть світлі почуття
У красі усій.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2021
