У хвойнім мереживі ніжна промова,
Твій шелест вітре,мов молитва для душі.
У мене з тобою чуттєва розмова,
Про вроду нашої прекрасної землі.
Ти пірнаєш у крони модрини,
У її елегантність,витонченість і красу.
Ціную ті солодкі миті і хвилини,
Що можу бачити благодать цю наяву.
Аромат польових квітів і отави-
Ранкова спокуса,одягнутися в росу.
Занурюся з тобою у духмяні трави,
Злечу й порину у земну красу.
Освідчуюся вітре, тобі моє кохання,
Люблю обійми твоїх пестливих рук.
Мов теплі хвилі моря, твоє дихання,
Ляга мені на тіло, мов любові лук.
Чудова, душевна лірика! 
