Схотіла пташка й полетить,
Від страху звісно, не тремтить,
Та навіть більше, тим радіє,
Що високо літати вміє.
Якщо замерзла тут, чи здалось,
Зібралась й за моря подалась.
Захоче - низько, чи - високо,
Наскільки бачить її око...
І звідти тим насолодитись,
Що може на людей дивитись.
Які як павичі велично,
Землею йдуть, для них те звично.
Чи співчувають нам птахи?
Мабуть, що співчувають.
Вони покакать з висоти,
На Нас можливість мають.
В. Небайдужий.
