Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Рунельо Вахейко: НОСТАЛЬГІЯ №1 - ВІРШ

Почувши струнні перебори, Розправлю плечі, очі вгору... Це може, долі білий танець, І мабуть, я її обранець! Як грає пристрасно гітара! І ми з тобою чим не пара!? А де ж та скрипка, моя скрипонька!? Дай ніжну руку, моя рибонько! Нас здійме хвиля щастя високо! Бувало так із нами інколи. Гітара грає так проникливо! Чи ми до щастя знову звикнемо? І ось я чую, грає скрипочка! Душа розквітла, наче квіточка! Гітара й скрипка грають в парі, Куди й поділись темні хмари. І що чекає нас надалі, Які іще скарби-коралі? Летить мелодія далеко, Мов із варягів, прямо в греки! Тримаю кріпко твою руку! На мить забудемо розпуку! Не опускаймо очі долу, Своїй довіримося долі! Для нас гітара грає й скрипка! Пливемо хутко, моя рибко! І серце, наче повна чаша! Летимо разом, моя пташко! І вітер вільно в душу віє, І жалить ніжно ностальгія! І вітер віє прямо в серце, Розправив свої крила серпень...