Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Чайківчанка: ОСТАННІЙ ДЕНЬ СЕРПНЯ - ВІРШ

Зазолотіли соняхи у полі Тріпочуть, так пелюстки на вітру. Розлилось жовте море на роздоллі Запалив серпень сонячну іскру. Жовтогарячі квіти при дорозі Поміж хмар ловлять сонце в блакиті. Дивляться на цей світ на одній нозі, Мережать вінець у срібній ниті. Зашарілись соняхи у рядочку Стоять наче велетні вартові . Зернятка чорні очка в сповиточку, Набирають міць - щедрі врожаї. А я так люблю, як соняшник цвіте!,- Як над ними метелик кружляє. Як синьооке літечко золоте... Після дощу райдугу стрічає. Сонечко заховалось у тумані Відлітають в чужий край журавлі. В отави падають ябка рум'яні Час збирає в міхи плоди землі. Вже останній день серпня догорає, Збираєм з поля золотий врожай. Листячко жовте з дерев опадає, Кажемо літу, літечку - ''Прощай!'' А завтра вересень - золота осінь, Надвечір'я запалює камін . Душа літа, сонечка тепла просить, Дякує Богу, віддає поклін. У серпня заплакані смутні очі Догоріло наче свіча літо. Вже не зігріють прохолодні ночі Дарують красу осінні квіти.