Наче квітонька розквітла,
Гарна й запашна
З променями сонця світла
Радість чарівна
У моїй душі журливій
Пишно розцвіла
І в душі моїй чутливій,
Мовби з джерела
Воду, світлі почування
Інші влила вмить.
Серед них – палке кохання
До життя. Щомить
З радістю душа радіє,
Весело співа
І неначе молодіє,
Й річкою слова
Дивовижні виливає
В вигляді вірша,
Що на цей папір лягає,
Серденько втіша.
Серце тішиться, сміється,
Як маля, в мені
І, мов музика та, б’ється
Десь у глибині.
Хай на видно це, одначе
Відчуваю я
Це. Воно мене неначе
Гарно окриля,
Й мов лечу я з ним до раю,
Хоч ще на землі.
З ним на ній же покидаю
Всі гіркі жалі.
Вже у серці їх немає.
Радість чарівну
Серденько в собі тримає,
Лиш її одну.
Євген Ковальчук, 08. 09. 2021
