Черпаю тишу сонячним веслом.
Тремке відлуння озоветься -
У закутках ліричних серця,
Під неозорим обрію крилом.
Енергії хлюпочуть джерелом -
Хвиляста голосно сміється,
На берег піснею проллється,
Сповита життєрадісним теплом,
Окрайчиком душі торкнеться...
Як хочеться, щоб так завжди було,
Допоки літо ще не відгуло!
