Шукаючи у небі твої очі,
Я знаходжу лише пустоту,
Що оселилась в моєму серці.
Та скажи: чому? Чому?!
Шукала я, та не знайшла
У голові своїй той сон.
Там, де цвіла уже весна,
І де лунав лиш твій музон.
Твоя усмішка наче у кота
Чеширського. Така ж прекрасна.
Вона немов мене пита:
Чому твоє кохання згасло?
Ні, ще не згасло, ще пала.
Ну, може, ще хоч трошки тліє.
Від болю серце так вола,
Та пояснити я не вмію
Від чого біль. Це біль кохання?
Біль скорботи? Біль розлуки?
Я не люблю тебе. Моє зізнання
Мені ж приносить тяжкі муки.
10 лютого 2009 р.
