Син до батька підійшов та й питає тата,
А навіщо то особі так землі багато?
Чи то фабрики й заводи, шельфи та і ріки,
Мало їм що вік прожити? Хочуть жити віки?
Їздять навіть не на Мерсі, всі оті багаті,
Кожен чомусь хоче мати Rimac чи Bugatti.
Яхти бач вони тримають як Dubai чи Siling,
Й не турбує їх при цьому надвисокий біллінг.
То навіщо це багатство все одній людині,
Буде цього забагато й великій родині.
Ми ж оце живем з тобою щасливо у хаті,
Маєм все що людям треба, хоч і не багаті.
На столі є їсти й пити, є щодня одіти,
Та і в свята теж не пісно, є чому радіти.
Тракторець ДТ маленький і Opel машина,
Окрім мене тебе й мами велика родина.
Ще й дивись город до річки, там внизу криниця,
Все до ладу в господарстві, маєм чим гордиться.
А якщо біда наскоче, і таке буває,
То тоді про нас з тобою держава подбає.
Бачиш сину все у світі має свої ціни,
У них замки і палаци, в нас великі сіни.
Opel наш не швидко їде, бо така дорога,
Кажуть все що є у світі, то по волі бога.
То ж вони багато мають, що не заманеться,
А людина , то істота, що не нажереться.
Он коня, що їсть постійно можна накормити,
А багатство то хвороба, то вже спосіб жити.
Кожен день вони бояться втратити що мають,
Охорону особисту для себе тримають.
А ми ж вільні від цих жахів та й живем щасливо,
Кожен день ми зустрічаєм як велике диво.
В. Небайдужий.
Серпень 2025 рік.
