Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Лана Краска: До божевільні… - ВІРШ

Йому щастило стрічáти зникаючий тип жінок Хоча він був би не проти зустріти звичайну До рук же жадібно горнулися ті, що у стані завищеної тональності розмов: Панахали собі власні груди, Руки, Шрамували тіло Й калічили пальці. У стані емоцій на тисячу вольт — Малювали останнє побачене в нервовому сновидінні А потім спокійно ставили чайник: закипить — буде чай І мастили шматочки хліба абрикосовим варенням з ароматами шоколаду та ванілі. Кажуть у кішки дев'ять життів, а він за плечима носив кілька сотень; Мандрівник вивчав карту, Паломник — Святе письмо, Він же — мантру та тіла м'яку географію: Ось тут точка з ім'ям "Боже мій", "Хочу ще"; ось тут — "Краще не тисни" або "Зупинись, бо вже досить" Цілував рученята: У шрамах, У фарбі, В чорнилах — До плеч Й вбирав в себе запах тонкого каштанового волосся. Так, десь окрайцем свідомості він розумів, Карма знову дарує йому божевільну й гірку нестабільність Десь окрайцем свідомості він розумів, Що вже звик до варення, До шрамів, Істерик, Образ, Що вже звик до гвоздики, паперу й ванілі... Певно інша — Звичайна — Була би свята Із собою в життя додала би молитви та віри А він руки назустріч — біжи-но, мала Нас удвох зачекалися у божевільні...