Четвертий рік ти у вогні,
О, ненько люба, Україно!
В боях твої минають дні,
Та ти не гнеш свої коліна.
Стоїш, як скеля, наче дуб,
Якому понад сотню років.
Не рве твій дух ні луп, ні зруб.
Із віри в корінь тягнеш соки.
Катам залишиш ти урок.
Славою вкриєш гілку роду.
Силу і глузд ввіллєш у крок
І збережеш свою свободу!
