Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Рунельо Вахейко: КОЛИ - ВІРШ

Коли прокинусь я серед якоїсь ночі, Немов серед холодних і чужих світів, Відчувши, що уже нічого я не хочу, - Ні бачити людей, ні чути звичних слів, Спитаю свою душу так, щоб не наврочити: "Чи бачив я життя? Що ж я в житті хотів?" Коли відчую я, - що все уже обридло І нікуди звертатись, і нікого просить, Лишиться відчуття одне лиш, очевидно, - Що все життя було, як неповторна мить. Коли відчую я, що згасли всі бажання, Душа спокійно все і мовчки спогляда: Нікчемну метушню і марні намагання В навколишнім житті, можливо, я б спитав Лиш Господа самого: " Скажи мені відверто,- Чи є у чомусь сенс? Чи є якась мета? Чи зрозумію я це тільки перед смертю,- Що є таки на світі та Істина Свята, Яку ніхто не бачить, поки живе на Світі, Бо для простого ока невидима вона, Її побачить можуть лиш янголи і діти, Побачать і промовчать. І нікуди подітись, - Всім іншим заважає щоденна пелена?" Серед ночей думки бентежать по-осінньому: Чи проросло усе посіяне насіння?