Що скажу я собі у наступнім абзаці?
Скільки буде нових примітивних ідей?
З лабіринту думок цих і прокрастинацій,
мене тягне за руку у тишу Морфей.
І свідомість моя раптом змінює фокус,
в контражурі видніються тіні мої.
Поринаю у сон, мов у річку глибоку,
не противлячись сильній її течії.
Може там щось нове, чи хоч трохи забуте,
чим розбавити зможу знайомі слова?
Може зможу у шумі води щось розчути?
Може легшою стане моя голова?
Я у снах залишитись хотітиму сильно,
але ранок торкнеться до теплих плечей,
і коли задзижчить знов раненько будильник,
буде тяжко мене відпускати Морфей.
