Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Сховане тимчасово - ВІРШ

У кожному дереві – Мертвому чи квітучому, Старому чи щойно зміцнілому, Ховається (до часу) ідол – Іноді гнівний і невблаганний, Іноді життєдайний і життєлюбний (Як теплий весняний дощик). У кожній камінній брилі – Замшілій чи то блискучій, Омитій зливою чи то порохнявій Зачаївся спокійний Будда – Лише звільніть його, І можна буде йому поклонятися, Запалювати ароматні палички Зазираючи в Порожнечу. У білому небі відчаю Квіти вохряного смутку І синьої павучої меланхолії Бубнявіють легендами Про вересове диво і людське торжище. Як писав один принц на пергаменті Чи то княжич бородатих варварів (Бо писарів було годі шукати – Повтікали хто міг до Аркадії, Бузиновим чорнилом фарбуючи Гречні воскові спогади), Марево візерунок малює Судомами горобинового жадання, Знаками бруслинової дикості Повість про цю ілюзію Сьогодення. Бо нині сухий хмиз писання Запалює рожева троянда буття – Спалахом невблаганного неминучого, Пожежею, якій відчиняють двері – Важкі, цвяховані та скрипучі, Двері до чорної кам’яниці, Де ховали два облудних пророки (Яких боялися кликати по імені) Книгу Судного Дня.