Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Пантелій Любченко: Гумільов М. Как конквистадор в панцыре железном. Переклад українською. - ВІРШ

Сонет до сторіччя з дня розстрілу (він і справді вибрав собі смерть) Як конквістадор в панцирі із криці, Я вибрав путь і весело іду, То спочиваю в радіснім саду, То нахиляюсь над провалля ниці Коли осліпле небо клубочиться Туманом сивим … я сміюсь і жду, І вірю до зорі свій шлях знайду Я, конквістадор в панцирі із криці Якщо в житті не стане нам снаги Останні розкувати ланцюги Хай прийде смерть, з любою буде битва, Я вибираю битву до кінця І навіть хай правицею мерця, Я все ж здобуду лілію блакитну. Сонет Как конквистадор в панцыре железном, Я вышел в путь и весело иду, То отдыхая в радостном саду, То наклоняясь к пропастям и безднам. Порою в небе смутном и беззвездном Растёт туман… но я смеюсь и жду, И верю, как всегда, в мою звезду, Я, конквистадор в панцыре железном. И если в этом мире не дано Нам расковать последнее звено, Пусть смерть приходит, я зову любую! Я с нею буду биться до конца И, может быть, рукою мертвеца Я лилию добуду голубую.