Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Позняк: "Простий паркан…" - ВІРШ

*** Думка, висока, як дерево, підхоплює світлий тон. (Пауль Целан, переклав Петро Рихло) Простий паркан, нестругані дошки. Ясенелистий клен послабив руки. Ще лист пожадний в рості, не важкий. Ще втішно кроні під липневі згуки. Брунатна огорожа відцвіла. Лиш де-не-де стара червона фарба. Якби була я хистом, як Целан, буденні речі образно та вправно описувала б. Тільки хто б читав?.. Комусь та стане, певно, до вподоби естетика ліричних письмовправ із поєднання слів таким от робом: шпарина в огорожі, дикий клен… Аби ж пройти крізь неї... Витребенька? Якраз вона і є миттєвий дзен, неначе за парканом — я маленька. Фото авторське