У моєму житті з дитинства у мене не було вірних та надійних друзів, їх я зустріла лише у роки своєї юності... та життя жорстоко забирало їх у мене. Один з них був Максим Висоцький, надзвичайно розумний хлопець, він читав багато мотиваційних книг, його мислення мене вражало. Лише з ним я могла поділитись своїми страхами перед своїм же весіллям... і він мене підбадьорював, що це нормально. В той момент він бачив, що запустилась машина, у якій я була невпевнена... десь два тижні до весілля моє тіло наче реагувало - ні, не треба... та я не відмінила, думаючи, що це нормально.
Одного дня я отримала повідомлення: Максим впав з вишки. 40 метрів. Він працював в інтернет-компанії. Мій світ перевернувся. Чому? Мій друг. Тоді я написала:
ти мріяв, ти завжди ішов вперед,
ти так хотів купити власний острів.
чому життя як гра в "рулет..",
я не розумію суті досі!..
чому лиш той, хто нас створив,
одних з собою забирає?
ти молодий і твій порив
тепер високо десь сіяє...
21:01, 07.09.2013. (с)
P.S.: у цьому вірші було більше рядків, але я видалила, мене нудить від тогочасної моєї релігійності... я точно вірю, що душа після смерті продовжує своє існування, але що і як - ніхто не знає. Святі книги написані звичайними людьми.
