Кто снимал с нас эту мерку,
что для нас сшито такое время?
Кто прикладывал к нашим телам выкройки из «Илиады»?
Мы вышли из дома в лёгких сандалиях,
а оказались в походе.
Кто решил, что так расцветает взрослость:
из ужаса дословности, из ада литературы?
Кто вообще пишет эти преждевременные развязки,
эту безвкусицу тяжёлого героического эпоса?
Тихо, как испуганная лань, останавливается юность.
И что там дальше, во славе небесных зеркал,
огранённых букв? Что нам с того?
Сможем ли мы там упасть и обниматься
в тёплой жёлтой листве?
Сможем ли тихо состариться, как эта пара,
неспешная, словно вся жизнь ещё впереди?
Или по-прежнему посреди разговора в чужом южном городе
будем замолкать и оглядываться, словно зазвонил
забытый в кармане плаща телефон,
и тихо уходить, не обещая вернуться?
12.08.2025
(Перевод с украинского)
Оригинал:
**
Хто знімав з нас цю мірку,
що аж такий час нам пошито?
Хто прикладав до наших тіл викрійки з «Іліади»?
Ми вийшли з дому в легких сандаліях,
а опинились в поході.
Хто вирішив, що так розквітає дорослість:
із жаху дослівності, з пекла літератури?
Хто взагалі пише ці передчасні розв’язки,
цей несмак важкого героїчного епосу?
Тихо, ніби наполохана лань, зупиняється юність.
І що там далі, у славі небесних дзеркал,
огранених літер? Що нам із того?
Чи зможемо ми там упасти і обійматись
у теплому жовтому листі?
Чи зможемо стиха постаріти, як оця пара,
неквапна, ніби все життя ще попереду?
Чи й далі посеред розмови в чужому південному місті
будемо змовкати і озиратися, ніби задзвонив
забутий в кишені плаща телефон,
і тихо виходити, не обіцяючи повернутися?
