Палахкотять в мені вогнем
Впродовж всього життя
Усе палкіше з кожним днем
Думки та почуття
Багаття їхнє кожну мить
Горить, палахкотить,
Палає, сяє, пломенить
Яскраво й тріскотить.
В багатті їхнім я горю.
Вони в мені без меж
Горять тоді, коли творю
Й відпочиваю теж.
Без них цього б я не робив.
Без них на світі цім
Я б, мабуть, навіть і не жив.
Вони – мій світ, мій дім.
Я все, що є на цій землі,
Сприймаю завдяки
Лиш їм – і радощі, й жалі…
Вони, немов струмки,
Течуть у тілі, у душі
Кожнісінькую мить
І радять, мов товариші,
Мені, як маю жить,
Щоб все життя моє було
Солодким, наче мед,
Щоб, мовби квітонька, цвіло.
Я з ними йду вперед,
До світлого лиш майбуття,
Лишивши біди всі
В минулому без вороття,
Щоб ув усій красі,
Неначе пишні квіти ті,
В мені впродовж життя
Цвіли, мов сонце, золоті
Думки та почуття.
Євген Ковальчук, 15. 07. 2021
