Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Прозектор: Шепочуть квіти… (переклад вірша С. Єсеніна) - ВІРШ

Переклад: Шепочуть квіти: «Прощавай», віночки хилячи додолу, що любі очі й рідний край мені не зріти вже ніколи. Ну, що ж, кохана!.. Ну, і що ж! Я бачив їх і світ безкраїй, отож оцю могильну дрож, мов благодать нову, приймаю. Й тому, що це життя осяг, його минувши околясом, щомиті стверджую в піснях, що все повторюється з часом. Чи не однаково на все, як нас безжурно змінять інші? Тобі прийдешній піднесе, напевно, ліпші блага й вірші. Та, впившись радістю без меж, тоді як злагода огорне, можливо, пригадаєш все ж мене, мов квітку неповторну. Оригінал: Цветы мне говорят – прощай, Головками склоняясь ниже, Что я навеки не увижу Ее лицо и отчий край. Любимая, ну что ж! Ну что ж! Я видел их и видел землю, И эту гробовую дрожь Как ласку новую приемлю. И потому, что я постиг Всю жизнь, пройдя с улыбкой мимо, Я говорю на каждый миг, Что все на свете повторимо. Не все ль равно – придет другой, Печаль ушедшего не сгложет, Оставленной и дорогой Пришедший лучше песню сложит. И, песне внемля в тишине, Любимая с другим любимым, Быть может, вспомнит обо мне Как о цветке неповторимом. 1925