Не варто сперечатися, не варто,
Скажи своє, а потім помовчи.
Бувають дуже недоречні жарти,
Що й після сміху на душі гірчить.
І криком правду зроду не докажеш,
Високий голос це не аргумент.
Якщо у тиші кожне слово зважиш,
То з часом влучний трапиться момент.
Щоб істину для світу відтворити,
Її почують краще в тишині.
І з розумом тверезим говорити,
Бо істина, насправді, не в вині...
Розсудливо і тихо зауважиш,
Міцне правдиве слово, наче сталь.
Коли ж кричать обоє - люди скажуть -
Два дурні сперечалися, на жаль...
Запам'ятай, що скільки будеш жити,
Уроки долі цілий вік учи.
Сваритись з дурнем, це себе ганьбити,
Не хочеш бути дурнем - помовчи...
