Скільки життів над світом,
Зорями в небі не гаснуть,
Тут всім хотілося щастя,
І ним як сонцем зігрітись.
Щастя - синичка в долоні,
Для нього потрібно мало,
Тільки б матусі на скроні,
Щоб горе снігами не впало
Щоб в тата на мужні плечі
Не сіла печаль та втома,
Щоб в хаті у кожний вечір
Сім'я вся вечеряла вдома.
Впіймавши - не відпускати,
О, Боже, почуй нас грішних!
Десь зорями стали солдати,
Як Ангел на сповідь вийшов.
Видно зірками над світом,
Долі в надії все ж блудять,
Ви дивитесь в небо, люди?
Гріхом нам серця не зігріти!
Галина Грицина.
