Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Башинська: Я БАЧИВ! - ВІРШ

Торкнувся промінець куща троянди. Пелюстки квіти саме розкривали. -Хто ходить тут? Хто розбудив нас?- запитали. - Хто побажав нам усмішок ясних? Того, хто розбудив їх, де шукати? Його тепер нема вже біля них. Той промінець побіг. Та так швиденько! Збудив вже яблуньку і вишеньку рясну, і пташенят дзвінких, що у гніздечку тут на калині в нашому саду. А під калиною в траві спав літній вітер, відразу розшумівся: "Дож-ж-е-е-н-н-у-у-у!" Чому він розкричався? Не збагну. Та тут же швидко й стих. Бо видно зрозумів, що то недобре. Крик налякає пташенят малих. Та ще й дерева Вітра попросили: "Полеж ще трохи, між гілок поспи. Поглянь, як гарно розпускаються троянди від золотого сонця теплоти." Відчув тепло те вітер. Став теплішим. То ж відпочив ще трішки й полетів. О, знали б ви, як він багато бачив! Літав же скрізь, де тільки сам хотів: над річкою, над озером, у полі, зеленим листям в гаю шелестів. А ще наш вітер голосно, де й тихо, і дзвінко-дзвінко весело співав… Та часто повертався до садочка. Нікого вітер той не забував. А як він спритно бігав по дорозі! З пелюстками кружляв навколо хат. А ще я бачив, як наш добрий вітер у небі вчив літати лелечат.